Це сталося - я придбав байк, тобто велосипед, він же ровер. Перед тим як купити кілька раз чув від родичів відоме українське питання: "нащо тобі того ровера?!". Треба. Бо пройшло тільки 3 дні як купив, а вже 2 рази зїздив на природу.

Чудо техніки:

В пятницю, ми, з Юрками, опробовували нові велосипеди. А де можна знайти найкращі умови для тестання гірських велосипедів, як не на українських дорогах??? :-) А ще краще на тих самих дорогах на Вовчинці?
Тестання показало наступне: вперед їде нормально, вниз - супер,вврех - дуже туго. Отримав новий досвід - ніколи не гальмувати переднім колесом на швидкості. На щастя, обійшлося без важких травм.
Коли ми нарешті виїхали (витягли ровери) на верх нам відкрився чудовий вид на наше славне місто Станіслав:
Ми дуже здивувалися величезній кількості хрущів - мабуть покращується екологія якщо вони вертаються. Це добре.
Але ці ж самі хрущі на швидкості ~30км/год стають дуже небезпечними. Таке відчуття ніби їдеш під прицілом снайпера, хрущ як куля - бє наповал.
В неділю ми планували поїхати на екскурсію в Долину, але черз організаційні проблеми нам то не вдалося (див. http://romanluvr.blogspot.com/)
Зате ми отримали час на новий марш-кидок у Вовчинці. Цього рази ми добралися аж в транс-Вовчинці.
Спочатку ми виїхали на велосипедну трасу яка частково йде по лісу, а потім веде до заказника "Козацька долина". Скажу Вам - треба добряче педалі крутити. Зате краса в лісі неймовірна.Але тільки подалі від міста. Бо всі околиці загаджені туристами які вибираються "культурно" відпочити.
Коли ми виїхали не вершок, нам відкрилися чудові конопляні поля, а на них слони, кенгуру, страуси...а ми отримали здатність літати...:-)


О, це мене занесло - просто поля.

Зустріли по-дорозі представника фауни, який зараз на Україні недопрацьовує.

Після підйому був затяжний спуск, і ми відчули себе справжніми гонщиками-екстремалами, бо гальма не дуже працювали на мокрій траві, але ще працювали... На завершенні довгого спуску офіційної велосипедної траси, яка нанесена навіть на карти, нас чекав великий сюрприз - обрив в річку. Це, мабуть, щоб ми не розслаблялися. На щастя, всі вспіли загальмувати, і на плечах вдало перенести байки на іншу сторону.
Чесно кажучи, ми чомусь не завважили, де ж був той заказник, мабуть на швидкості пройшли.
Виізджали ми з лісу через Ганусівку і Підлужжя і трасою вже добралися додому.

Як результат, 3 години крутіння педалей і 35 км пройденої пересічної місцевості. Непогано як для першого разу. Як негатив: чомусь зовсім незручно сьогодні сидіти на кріслі... :-)

І на закінчення : статус мітинг по франківськи:

Нарешті руки знову дойшли до блогу.

На травневі свята ми з друзями планували відвідати Будапешт, але не так сталося як гадалося. Туристична агенція "Алголь" нас"чу-чуть" кинула. За 2 дні до виїзду виявилося, що угорське консульство не може видати нам візи, через великий наплив народу, але я думаю, що то лишень відмазка - насправді наші "дружні" сусіди угри мстяться за програний Євро-2012 (Україна чемпіон!!!!! :-)).

Одним словом - відпустка коту під хвіст.

Замість Будапешту ми вирішили поїхати в Космач на етноеволюцію.
http://my-kosmach.com.ua/

Вражень багато, але вони будуть описані в наступному пості.

А поки що є кілька гарних фотографій:

- ось як проводится капітальне будівництво на Україні (знято з вікна офісу):



- маленький сувенір із Космача: