Останні 3 дні в Далласі

Пятниця

Вечором святкували різдво, але в дивний спосіб – азартними іграми. Були запрошені професійні крупє, здаючі... якогось казино – і ми грали такі ігри як рулетка (на жаль не російська), покер, щось типу як наша ігра «очко» і ще 2 ігри які мені ідентифікувати не вдалося. Я почав з покера – нудна ігра, ну не вмію я блефувати.... не виграв жодного разу і спустив за 25 хв $7000.Не везе мені в картах. Прийшлося закінчувати і лишатися спостерігачем.

Після цього я підійшов до рулетки - тут прийшли мої 5 хвилин слави. Я, здається, зрозумів як ставити, щоб була доволі велика ймовірність виграшу. Позичив $1000 і за 30 хв підняв її до $6000. Виявилося, що тут люблять везучих – все частіше почав замічати, що люди кладуть ставки на ті самі поля що і я, потім до того дойшло що всім хто приходив до столу зразу казали ставте там де ставить Ендрю – він кожний раз виграє!!!.

мої фішки синеньки – щойно поставивши $300 вернув $1000.

Але, на жаль, знаходиться управа на будь-яку удачу. Якась «падлюка» крикнула – «залишилося 15 хв», а треба сказати, що грали ми не просто так – між десятьма учасниками в кого в кінці вечора буде максимальна кількість зелених, будуть розіграні призи. В мене на той час було тільки ~ $7000. Вирішив ризикнути усіма грошима - програв.

А, забув сказати: ми грали на fake (бутафорні) гроші так що великиого горя я після програшів не відчував.

Субота

Ми планували, що сьогодня поїдемо в Stockyard (щось типу історичного, ковбойського парку) або на дику пророду за місто. На жаль, сталося не так як гадалося – колега простудився і не виявляв бажання будь-куди їхати. Перші дорогоцінні години суботи пропали марно. Нарешті змучившись від лежання на ліжку я вирішив їхати в Stockyard сам. Але першим ділом - підготовка. Роздрукував загальну дорогу, потім всі повороти, зїзди, мерджання доріг. Аналогічно для зворотньої дороги. Визначив небезпечні місця. Екіпірувався як в пустелю: вода, їда, адреса готелю, контактні телефони... Хто знає куди приведе мене шоссе 121. Година дороги і на місці. Чесно кажучи, очікував від цього ковбойського містечка більшого – ну корови і бики, ну пастухи... А де ж требміти, де сопілки, де бринза... А осідлати лонгхорна не так вже і важко, тай сидіти доволі комфортно (не то що зараз в літаку).

Після повернення в готель, вирішив дати собі відпочити і пішов досліджувати до того не освоєний «девайс» американських капіталістів – джакузі. Згадуються слова Івана Грозного: -«ляпота». І це навіть при відсутності супутних до джакузі речей...

Неділя

Зїздили в далласький Fairpark. Але через надто великі черги і ціни сходили тільки в акваріум. Там побачили як годують акул – доволі милі рибки. Планували ще зїздити на місце вбивства президента Кеннеді, але передумали через відсутність часу. Вертаючись назад нарешті побачили трохи центрального Далласу.

Після цього була фінальна закупка в магазинах і сама важка частина подорожі – пакування додому.

P.S. Оце щойно ступив на рідну землю і відчув деякі негативи: перший то погода, другий працівники таможні... Мене «шманали» 5 хвилин і ні разу не сказали «будь-ласка», «вибачте», «дякую». Прийдеть наново привикати до всього нашого, українсього...